Перше десятиліття двадцятого століття було особливо важким для адвентистської церкви. Еллен Уайт багато разів радила не зосереджувати церковні установи в Батл–Крику. Пожежа 1902 року, коли згоріли будівлі санаторію і видавництва, була витлумачена деякими, як відплата за зневагу радою. Але конфлікт керівників Церкви з доктором Джоном Келлогом, мабуть, ще більшою мірою, ніж пожежа, вплинув на рішення перенести Генеральну конференцію і «Рев’ю енд Геральд» в Вашингтон.
Талановитий лікар і знаменитий хірург, Джон Харві Келлог написав понад 50 книг, в основному на медичні теми. Він керував санаторієм Батл–Крику з 1876 року до своєї смерті в 1943 році. Будучи палким прихильником санітарної реформи, Келлог рекомендував пацієнтам гідротерапію, фізичні вправи і вегетаріанське харчування. Будучи видатним винахідником, він винайшов тренажери для фізіотерапії, перші соєві замінники м’яса і кукурудзяні пластівці, які згодом його брат У К. Келлог перетворив на джерело доходу. З 1895 по 1910 роки він керував Американським коледжем місіонерів–медиків в Чикаго. Його медична місія в Чикаго складалася з будинку для робітників з недорогою їжею і житлом, будинки для матерів–одиначок, різних клінік, агентства з працевлаштування звільнених з місць ув’язнення і магазину, що вислав товари поштою.
У 1894 році персонал санаторію Батл–крік відкрив клініку в Гвадалахарі, Мексика. Це був перший адвентистський медичний заклад за межами Сполучених Штатів. На базі цього закладу були створені місіонерська школа і санаторій. Ця установа, як і інші в Батл–Крику і Чикаго, належали Міжнародному медико–місіонерському і благодійному товариству Келлога, але не Церкві адвентистів сьомого дня.
Келлог не прислухався до порад керівників Церкви. Еллен Уайт неодноразово благала його дотримуватися настанов. Коли згорів санаторій в Батл–Крику, керівники Церкви закликали його відновити тільки одну будівлю, що не перевищує п’яти поверхів у висоту і ста метрів в довжину. Коли почалося будівництво, стало очевидно, що Келлог здійснює свій власний план і будує більш простору і витіювату будівлю, ніж те, що йому було рекомендовано. У книзі Келлога «Живий храм», що вийшла в 1903 році, містилися елементи пантеїзму. Коли Еллен Уайт викрила Келлога за видання такої неортодоксальної праці, Келлог відокремився від Церкви. Разом з ним Церква втратила і установи, створені його міжнародним медико–місіонерським та благодійним товариством.