Відбувся концерт Київського духового оркестру

З найдавніших часів музика є невід’ємною частиною нашого життя. Ми стикаємося з нею кожен день, слухаємо її, дискутуємо про неї… Ми вишукуємо потрібний нам трек на будь-яку подію в житті. І як часто ми намагаємося знайти музику, яка б торкалася не лише до серця, але й розуму! Саме таку музику, справді коштовну, подарував нам 4 листопада Київський духовий оркестр на честь 500-річчя Реформації.

Репертуар концерту складався з 19 неповторних, різноманітних по своїй суті музичних творів, кожен з яких заслуговує окремої статті. Чому? Йоганн Себастіян Бах вважав музику мозаїкою, кольоровою картинкою, і вона справді є такою. Так, слухаючи «Києве мій», ви могли відчути ласкавий вітерець над Дніпром і побачити, як він ніжно колише листя каштанів. А коли ви слухали «Якщо нема тебе зі мною» Батирхана Шукенова, ви могли побачити промінь світла, який прорізає темряву, і в якому танцюють сонячні відблиски. Ви могли відчути надію, яка повертається. Ну а слухаючи яскраву композицію «Сонечко», ви могли відчути теплі сонячні промінчики на обличчі, побачити безмежні зелені луки та почути спів цвіркунів.

Але музика — це не лише картинка. Це — та загадкова частина людини, яка несе в собі її пам’ять. Недарма ми часто «записуємо» на музику наші згадки, і вони воскресають, коли ми чуємо ту чи іншу мелодію. Такими були «Лібертанго», «Ми ехо…» та «Весільний вальс» з кінофільму «Мой ласковый и нежный зверь». Ці твори нагадали багатьом з нас нашу молодість, наше перше кохання. І в когось стиснулося серце, з’явилися сльози на очах… Найбільший резонанс викликали рядки з пісні «Ми ехо…» «Ми пам’ять… один одного». Кожен з нас є осередком пам’яті, колективних згадок, які залишається на все життя.

І, звичайно, не можна пройти повз дивовижну здатність музики викликати думки про вічне. Голос Божий можна було почути у «Gloria Deo», «Щирість» Юлії Авструб, «Вірний Спасителю мій» і багатьох інших музичних шедеврах, які закликали згадати свого Небесного Отця, отчий дім і повернутися назад до рідного гніздечка — того, чого нам так не вистачає у вирі повсякденного життя.

Концерт супроводжувався глибокими роздумами про Реформацію, цікавими фактами та розіграшами подарунків, у яких брали участь навіть діти. Крім того, не можна не відмітити однієї цікавої особливості концерту — багато творів дивували і причаровували гостей своїм незвичним аранжуванням, яке налаштовувало всіх на позитив. Наприкінці концерту багато хто з гостей повторювали, що саме таких концертів не вистачає сьогодні, коли так мало справді якісної музики, здатної зачіпати не тільки емоції, а й розум та дух. Такі концерти надихають, змушують замислитися, подивитися на життя по-іншому й зрозуміти, що поруч з нами Бог, який буде вести нас уперед, незважаючи ні на що.

Олександра Пешкова
Фото: Володимир Романішин

[dt_button link=”https://www.flickr.com/photos/adventist_kiev_ua/albums/72157687696236172″ target_blank=”true” button_alignment=”center” animation=”fadeIn” size=”medium” style=”link” text_color_style=”context” text_hover_color_style=”accent” icon=”fa fa-chevron-circle-right” icon_align=”left”]Переглянути весь альбом на flickr[/dt_button]