Цього року 27 січня світ відзначає не лише Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, а й 75-річчя звільнення табору смерті Освенцим.

Друга світова війна, що призвела до загибелі десятків мільйонів людей на планеті, стала найстрашнішою катастрофою європейського та світового єврейства, знищивши 6 мільйонів дочок та синів єврейського народу.

Щороку Київська єврейська адвентистська громада «Бейт шалом» у ці дні долучається до вшанування пам’яті жертв Голокосту. Так, у минулі роки були проведені урочисті музично-поетичні програми, лекції фахівців з історії Катастрофи європейського єврейства. Також за традицією громада бере участь у всесвітній акції-флешмобі #WeRemember («Ми пам’ятаємо»).

Цими днями громада також провела пам’ятні заходи. У суботу 25 січня члени громади створили спільну світлину з написом #WeRemember, з чим долучилися до всесвітньої акції у фейсбуці, призначеній для збереження пам’яті жертв геноциду єврейського народу і для того, щоби подібні трагедії більше ніколи не сталися.

Наступного дня у рамках пам’ятних заходів, у неділю 26 січня, представники та друзі громади відвідали спеціально організовану для них екскурсію у Національному музеї історії України у Другій світовій війні. Тематична екскурсія була присвячена Катастрофі єврейського народу під час Другої світової війни на теренах України та самовідданому подвигу українських праведників народів світу, які рятували євреїв, часто ціною власного життя.

Учасники екскурсії дізналися про початок Голокосту та політику Третього Рейху щодо знищення євреїв, про табори смерті, Бабин Яр і події у Києві, що передували розстрілам, а також про порятунок євреїв місцевими жителями.

Нацистський режим, спочатку позбавивши європейських євреїв права жити серед інших громадян, з’юрбив їх у гетто, звідки їх транспортували до концтаборів та таборів смерті. В’язнів позбавляли усілякої власності та, наостанок, власних імен, і присвоювали номери, які татуювали на руках (мовляв, людина без імені — вже не людина, її легше знищити), а потім позбавляли життя у газових камерах. Окрім загибелі у таборах смерті, сотні тисяч були розстріляні у ярах, лісах, знищені у каральних акціях тощо.
Серед вражаючих експонатів музею екскурсанти побачили речі в’язнів концтаборів та жертв Бабиного Яру, але найстрашнішими експонатами були матрац із людським волоссям, пара рукавичок, виготовлених з людської шкіри та шматочок мила з людського жиру.

Попри це, серед непроникної пітьми сяяв промінь надії: люди доброї волі намагалися врятувати життя приречених на смерть євреїв — дітей та жінок, цілі сім’ї. Значну частину розповіді екскурсовод присвятила історіям цих українських рятівників. Ці люди, незважаючи на неминуче покарання за приховування євреїв, робили усе можливе та неможливе, щоби зберегти їхнє життя, незалежно від власного статусу, віросповідання тощо. Музей зберігає свідчення та документи щодо подвигу цих людей, які не могли зробити інакше. Це і родина православного священика Олексія Глаголєва, і церковні діячі греко-католицької церкви брати Шептицькі, і Омелян Ковч, та інші прості люди і родини.

Екскурсантам запам’яталася історія вчительки з Черкащини Олександри Шулежко, яка врятувала 25 єврейських дітей, випросивши дозволу у нацистської окупаційної влади влаштувати дитячий будинок, не розголошуючи про походження її вихованців. Вона збирала маленьких єврейських сиріт під свою опіку і майстерно приховувала їх від нацистських наглядачів, то надягаючи на їхні обличчя маски звірят під час показових вистав, то ховаючи їх у інфекційному відділенні ізолятора. Після закінчення війни її підозрювали у колаборації з нацистами, через що несправедливо позбавили можливості працювати за фахом, дозволяли влаштовуватися лише на незначні посади. Завдяки свідоцтву врятованих Олександрою дітей, ізраїльський національний меморіал Голокосту та Героїзму «Яд Вашем» присвоїв їй почесне звання «Праведник народів світу», але, на жаль, посмертно.

Україна посягає четверте місце за кількістю праведників народів світу у списку країн, що рятували євреїв під час їхнього геноциду. Офіційна цифра таких людей у нашій країні — 2573 герої, але про скількох відважних людей, які полюбили свого ближнього більше за власне життя, ще не відомо світові!

Учасники екскурсії були вражені побаченим. «Важко уявити, що таке трапилося взагалі… Скільки життів не відбулося! Ти ходиш вулицями, повз будинків, в яких жили діти і дорослі, життя яких обірвалося в Бабиному Яру. Це історія, яка має вчити наступні покоління, що не можна замовчувати і знецінювати вартість людського життя», — казали вони.

Заходи, подібні до цієї екскурсії, необхідні для розуміння цінності людського життя, для збереження пам’яті про історичні події, що, наче руйнівний ураган, знищили більшу частину світового єврейства. І сьогодні, коли весь світ згадує ці темні роки, громада «Бейт шалом» долучається до цих сумних і важливих урочистостей, щоби виразити своє співчуття єврейському народові та наполегливо проголосити: «Ми пам’ятаємо про цю трагедію, і хоча прагнемо та сподіваємося на зцілення дітей Ізраїлю від ран Голокосту, хочемо, аби уроки цієї Катастрофи ніколи не забулися, щоби ніщо подібне не повторилося знову».

Пресслужба громади «Бейт шалом»