Незважаючи на те, що історія людства сповнена конфліктів та зіткнень, у людей завжди було прагнення до єднання. Певною мірою цьому сприяли навіть загарбницькі війни. Прагнення єдності керує людьми й сьогодні: економічні партнерства, угоди між державами є яскравим свідченням цього. Але чому люди бажають єдності? Тому що вони були створені Богом для дружби. І в славному майбутньому, яке чекає нас на небесах, ми всі будемо єдиним народом.
1 червня ми мали можливість відчути маленьку часточку тієї всеосяжної єдності, яка чекає на кожного з нас. Концерт збірного мотет-хору з Німеччини, що відбувся в Києві, стер кордони між державами. Символічним є навіть склад цього хору: для того, щоб відвідати репетицію, деяким хористам доводиться проїхати близько 300 кілометрів.
Керівник хору Вільфрід Шеель зазначив: «Ми співаємо про те, у що віримо». Так, надія на милість та всепрощення Господнє звучала в композиціях Фелікса Мендельсона Бартольді «Kyrie eleison» («Господи, помилуй») та Томаса Курта «Помилуй мене, Господи», композиція «Наш Бог святий» Гюнтера Пройса вславляла святість Божу, а композиція «Благословляй, душе моя, Господа» Генріха Шютца закликала віддати славу Творцеві всього сущого.
Заключним акордом концерту був хор «Алілуйя!» з відомої ораторії Генделя «Месія», який мотет-хор з Німеччини виконував спільно з Київським камерним хором. Таким чином ми висловили надію на те, що наше єднання з Богом та один із одним може стати реальністю вже сьогодні.
Коли настав час Ісусові віддати своє життя для спасіння людства, Він молився за своїх учнів, кажучи: «щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я — у Тобі, щоб одно були в нас і вони, — щоб увірував світ, що Мене Ти послав» (Ів. 17:20). Тільки разом ми досягнемо мети.
Олександра Пешкова
Фото Володимир Романішин