В грудні 2017 року 4-та київська адвентистська громада відзначила своє 25-річчя. І, звісно, як на багатьох річницях, цікаво озирнутися назад, на початок шляху. Тоді були нелегкі часи. Буремні 90-ті тільки розпочиналися. Багато хто сумував за стабільністю Радянського союзу, хтось навпаки, вдихав повними грудьми повітря свободи. А хтось вперше почав замислюватися над тим, Хто стоїть за кермом історії: випадок, чи Творець? Адже найчастіше саме в нестабільні часи люди шукають надійну опору. В осінні вечори 1992 р. мешканцям та гостям Києва випала нагода знайти справжній скарб почувши істину про спасіння, про те, що ми не покинуті напризволяще. Саме ці, та багато інших запитань підіймалися відомим євангелістом, проповідником, Джеймсом Гіллі у програмі, що проходила в Жовтневому палаці. А 5 та 12 грудня того року майже півтисячі людей уклали завіт з Господом через водне хрещення. Так 25 років тому утворилася 4-та київська громада Адвентистів сьомого дня.
Першим пастором новоствореної громади був Кузьменко Юрій Григорович. Громада стала колискою для таких служителів, як Тетянечка Олексія, Мінєнко Івана, Борового Володимира, Гончаренко Федора та інших. Як і колись вибраний Богом єврейський народ, громада багато років переїжджала з місця на місце, доки, нарешті 2 травня 2015 року, відбулося перше служіння у власному приміщенні.
Святкову програму підготували ведучі свята сім’я Анна та Філіп Шуберт. 25-річчя громади було порівняно з 25-річчям в людському житті. Зрозуміло, що в такому віці людина – це вже доросла та самостійна особистість, але все одно вона залишається дитиною своїх батьків. Так і для Господа, яким би довгим не було наше духовне, нове життя, ми залишаємось Його дітьми, про яких Він піклується.
Який день народження обходиться без гостей? Зі спогадами про заснування громади виступив перший пастор – Юрій Григорович Кузьменко. Він зауважив, як змінився світ за 25 років, і як колись незвичні речі стали буденними. Змінюються люди в церкві – хтось спочив в Господі, а хтось тільки прийняв хрещення. Але громада росте і живе активним життям.
Дружина пастора Крушеницького Павла Петровича Марія Петрівна згадувала теплий прийом на служіння разом з її чоловіком, дякувала Господу за перебування в громаді.
Пастор Осипчук Генадій Григорович зі всією сім’єю передав з далекої Канади відео звернення зі словами привітання та вдячності за гостинність та переповненість любов’ю.
Куцій Володимир Костянтинович зауважив, що як би не змінювався світ – головніше зберегти сімейний затишок громади. Він згадував, як за п’ять років його служіння з’явився слідопитський клуб «Моноліт», громада отримала нове приміщення і, що особливо приємно, – син пастора Любомир прийняв водне хрещення.
Сім’я Колодій, яка бере активну участь в житті громади, привітала присутніх піснею.
Наприкінці, зі словами привітання виступив президент Київської конференції Проданюк Роман Олексійович. Він наголосив на важливості участі членів громади у її зростанні, у пошуку людей для Господа. Адже навіть одна людина може досягти багато сердець, бо Господь бачить бажання серця і готує його до прийняття істини. Часто ми боїмося давати обіцянки Богу, тому що розраховуємо на власні сили. Проте безліч прикладів у Біблії показує, якою плідною може бути співпраця людини з Богом: народження Ісака, вихід єврейського народу з Єгипту, зцілення Неєману, тощо. Він висловив побажання, щоб наступний, 2018 рік, був плідним у наверненні нових людей до Небесного Батька. І наступні слова Святого Письма, як камертон, підсилили загальний настрій присутніх щодо співпраці з Господом: «Господь, Бог ваш, розмножив вас, і ось ви сьогодні, щодо численності, як зорі небесні! Господь, Бог ваших батьків, нехай додасть вам у тисячу раз, і нехай поблагословить вас, як Він говорив вам.» (Повторення Закону 1:10,11).
Приймак Наталія
Фото автора
