Першої суботи нового 2013 року святкове богослужіння в четвертій київській громаді було присвячене роздумам над плином часу.
Минулий рік для кожного із нас мав неоціненний дар — дар життя, який складається з 365 днів по 24 години на добу, з 60 хвилин на годину, з 60 секунд на хвилину. І весь цей час з Божої ласки був прожитий. Але постає запитання, як прожитий, чи принесли ми у своє життя, у життя оточуючих щось корисне, чи збагатили його радістю і красою.
Декілька років тому провідні газети Києва опублікували інформацію про уродженця Шрі-Ланки Йоахила Суреша, який побив свій власний світовий рекорд, занесений до Книги рекордів Інеса, — він безперервно дивився телевізор протягом 72 години.
Що поганого в тому, що людина користується благами цивілізації, створює нано- технології, завойовує почесні місця, піднімає рівень світових рекордів? Навпаки. Але, якщо рекорд полягає в тому, щоб безперервно дивитися телевізор протягом 72 годин, то виникає питання: чи є інший шлях його встановлення? Із статті дізнаємося, що є. Йоахил Суреш є автором більше 30 незвичайних рекордів, як-то безперервна гра в боулінг або їзда на екскаваторі.
Не акцентуючи уваги на тому, що спонукає людину в такий спосіб зробити собі ім’я, зазнати слави, учасники програми звернули увагу на інше: чи можна використати 72 години, перефразувавши класика, щоб не було боляче за безцільно прожиті години?
72 години — це 3 календарні доби або 9 робочих днів. Молодь громади ділилася власним досвідом, що саме можна зробити за цей час: поїхати в подорож на 11 днів, бо на 9 робочих припадає 2 вихідних дня, і обїздити пів Европи, за 3 доби — підготуватися до сесії або зробити косметичний ремонт на кухні разом з генеральним прибиранням.
А якщо години перевести у хвилини (4320)? У секунди (25920)? А якщо це останні 72 години життя?
Google на запит “72 години” наводить безліч сайтів, які пропонують за 72 години:
– перемогти діабет;
– підвищити кваліфікацію психологам, психотерапевтам, педагогам і спеціалістам сумісних професій у школі докт. псих. н., проф. П. В. Лушина
або повідомляють про те, що за цей час можна:
– згідно з Конституцією України довести причетність/непричетність особи до злочину, тим самим запобігти йому чи припинити;
– змайструвати весільну сукню prêt-a-porte, як це зробив Зак Позен для своєї сестри Олександри;
– провести, за словами Ю. Лужкова, комуністичний путч у Росії.
Отже, за 72 години, такий малий проміжок часу, можна змінити не тільки власне життя, а й життя мільйонів людей.
Годинник, маятник і часу плин
І неповторний, і безповоротний.
Ми часто не цінуємо хвилин,
Життя проходить наше безтурботно.
В народі кажуть: наші дні ідуть,
А місяці біжать, неначе коні,
Роки ж — летять, як птахи, і несуть
Сердечну втому й паморозь на скроні.
Як часто наші дні — лиш метушня,
Безцільна і суєтна, і безплідна.
І завжди нам не вистачає дня,
І човен наш, пливе й пливе безслідно.
Навчи нас часом, Господи, цінить,
Щоб Ти для нас не став суддею грізним,
Коли спитаєш нас за кожну мить,
Та щось змінити — буде пізно.
Секрет у навчанні успішного поцінування часу досить простий, відомий, доступний і дещо зневажений сучасним суспільством:
Незмінним є небесний циферблат
І зовсім на земне життя не схожий:
Велика стрілочка — то Слово Боже,
Маленька — я, що тікає у такт.
Боже Слово було й до тепер залишається найкращим підручником з тайм-менеджменту.
Наостанок громада отримала побажання в новому році здійснення мрій і планів, щоб кожна хвилина життя була наповнена сенсом, щоб кожен був причетний до Бога у формуванні своєї земної та небесної долі.
Оксана Лівшун
Фото Олександри Бабич