«Ми є те, що ми їмо». Авторство цієї фрази приписують і Гіппократу, і Конфуцію, Феєрбаху та Піфагору. А чи можна таку ж логіку застосувати до того, чим ми наповнюємо своє життя? Що керує нами? Що є стимулом? Який багаж ми збираємо життєвим шляхом?

Цікавий захід 2 жовтня 2021 року організував жіночий відділ Духовного Центру «Відрадний». У форматі квеста учасники відвідали 10 станцій-локацій, і виконуючи завдання, поповнювали свій уявний багаж життя.

На станції “Ангел-охоронець” учасники брали у свій багаж паперового янгола, роздумували над віршами з Біблії про ангельську охорону, обіцяну Богом. Станція “Вдячність” нагадувала, що попри всі негаразди кожен може найти привід для подяки. Адже написано у посланні апоcтола Павла до Солунян: “Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі”.

Відвідавши станцію “Прощення” учасники переносили свій біль, тривогу, образу на папір, молились про те, щоб Господь звільнив їх від цього деструктивного “багажу”, потім прив`язували папір до камінця і імпровізовано його топили у відрі з водою.

На наступній станції розмірковували над тим, що залишається в пам`яті людини найдовше. Виявилося, що це аромати. В духовному сенсі ми теж є аромат в житті інших людей. І наш вибір, чи будемо “Ми бо для Бога Христова запашність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть, для одних бо смертельна запашність на смерть, а для других запашність життєва в життя.» Важливо, якими запам’ятають нас люди. В «багаж» життя учасники взяли ароматичні стрічки за своїм смаком, звершили молитви, щоб бути живильним ароматом для людей.

Локації “Хліб і вода життя”, “Небесний пластир” і “Бог наше Світло” були схожі своїм Христоцентризмом по суті. У всі часи у багатьох народів хліб був і є символом життя. Але не менш важливою для життя є вода. Тому логічно, що Ісус Христос порівнював себе з хлібом та водою: “Я — є хліб життя”, “Кожен, хто воду цю п’є, буде прагнути знову. А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне”. Цар Давид у псалмах виспівував цілющу Господню силу: “Всі провини Твої Він прощає, всі недуги твої вздоровляє.” А апостол Іван писав: “А це звістка, що ми її чули від Нього і звіщаємо вам: Бог є світло, і немає в Нім жадної темряви!”

Розмірковуючи, що є джерелом задоволення та щастя в житті, учасники заходу звершили молитви, щоб Ісус Христос став хлібом, джерелом та світлом в житті. На станції “Небесний гончар” кожен спробував свою майстерність у користуванні глиною і зліпив на пам’ять невеличкий виріб. Всім відомо, що коли глина твердіє, виправити виріб з неї неможливо. Так і наші серця можуть кам’яніти. Проте, коли ми в руках Небесного Гончара, Він відтворить в нас свій задум і розкриває наш потенціал.

На локації “Пам’ятні ґудзики” тема йшла про вплив на нас людей, яких ми недооцінюємо, як і ґудзики, які механічно застібаємо щодня. Шкільний вчитель, пастор, друг, батьки… Їх увагу та турботу зазвичай людина сприймає як має бути, і часто виявляється, що саме ці люди звершили на неї значний вплив. І такими “ґудзиками”, непомітними, але впливовими можемо бути ми. Символічно учасники заходу поповнили багаж пам’ятними ґудзиками.

Після відвідання локації “Фінансове благополуччя” залишилися на пам’ять монети та усвідомлення, що спасають гроші чи гублять залежить від того, хто і як ними розпоряджається і з цього випливає їх користь або шкода. Локація “Цілюще листя” привернула увагу до надзвичайно актуальної теми здоров’я. Присутні писали на листочках ім’я того, хто потребує молитви за зцілення.

Отже, за невеликий час у відвідувачів була можливість пороздумувати та помолитися над важливими питаннями, розставити пріоритети, відпустити образи, відчути подяку та отримати душевне зцілення, або хоча б зробити впевнені кроки в цьому напрямку. А взявши змістовний багаж кожен міг звернутися до Надійного Поводиря — нашого Бога – словами царя Давида: “І побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь”.

Наталія Приймак
Фото Ольга Ващиніна