1 вересня 2020 року ПНВК “Досвітня Зоря” гостинно відкрила свої обійми для учнів молодшої школи. Це було не стандартна вереснева лінійка, а справжнє свято шкільного слодкого життя. На подвір’ї дітей радісно зустрічала кумедна Солодкоїжка, яка вітала діток з початком довгоочікуваного навчального року та роздавала корисні смаколики, які і являлися пропуском на шкільне свято.
На дітей чекали інтерактивні завдання, конкурси, дискусії, після виконання яких, школярики отримували цінний досвід, ділилися враженнями та самостійно приходили до висновку, щодо важливості правильного вибору, від якого ,власне, і залежіть результат.
Наприклад, під час кулінарного батлу, діти мали за 2 хвилини обрати інгредієнти, з яких би їм довелося робити торт або тістечко. Завдання було не з простих, адже на розносі дітей чекали не лише мука, мед, сметана та розпушувач тіста, але і чорний перець, каміння, равлики, і навіть цибуля з часником. Приємо було спостерігати, як діти метушилися, радилися один з одним, старанно складали рецепт майбутнього кулінарного шедевру, та винесли остаточний вердикт- смак торту залежить від правильно обраних інгредієнтів. А ще ми шукали спільне між приготуванням торту та шкільним життям. Діти погодились, що їх навчання, атмосфера у класі також залежить від власного вибору. Побажали один одному кожного для обирати Ісуса, Його любов та милосердне ставлення один до одного.
А ще на святі організували веселий міні-тренінг із домашнього тайм-менджменту для батьків першачків, на якому успішно призначили відповідальних за виконання сімейних обов’язків. Татусям випала честь купувати заспокійливе, ходити на батьківські збори та навіть плести коси донечкам. Ну, а мамам залишилося готувати сніданок, пакувати бутерброди до школи, зав’язувати краватку та виконувати завдання з англійської.
Дивовижно було почути найзаповітніші бажання з дитячих вуст, і це зовсім не бажання канікул, гарних оцінок або веселого дозвілля, а бажання закінчення карантину та навчання по-справжньому, без всіляких там “зумів”. Для нас, як для людей, які самовіддано служать дітям у стінах школи, це було найвищою нагородою. Адже діти хочуть до школи, бо дітям добре у школі! Не можливо було стримати сльози, почувши, як один хлопчик розказував, що кожного дня йому снилася школа і зустріч із улюбленою вчителькою. Як інша дівчинка роздавали пакуночки із сюрпризами на честь зустрічі “вживу”. Дякуємо Господеві, що карантин допоміг нам переоцінити своє ставлення один до одного, до рідної школи, навчив чекати, мріяти, молитися і любити.
Альохіна І.Ю.