Під кінець осені, традиційно, по християнських громадах яскравою хвилею прокочується Свято Подяки Господу за Його щедрі дари, яке, по урочистості, перевершує зустріч Нового року. Не зважаючи на те, що вже не перший рік вчені проголошують про зміну клімату на планеті, ми кожного року дякуємо Господу за рясний врожай. У четвертій київській громаді це свято проходить за певною духовною тематикою і з креативними інсталяціями. “Плоди в нашому житті ми отримуємо не тільки у вигляді врожаю, а й у вигляді духовних плодів” – таку тему взяли за основу ведучі Саюк Юлія та Колодій Данило. Цього року членів громади та гостей на сцені зустрічала бесідка, прикрашена овочами, фруктами, квітами, та оповита виноградом. Але як пов’язана бесідка з урожаєм та духовними плодами?

Цей зв’язок поступово відкривали ведучі. Вони нагадали,що тема жнив глибоко розкрита у Святому Письмі. Так, Ісус Христос казав у притчі, що Господь – сіяч, Його слово – насіння, а ми – ґрунт. В кінці земної історії Господь збере врожай, і тих, хто залишаються Йому вірними, чекає спасіння. Біблія багато каже про реальні жнива, але є й інше значення – жнива людських душ. Порівняння жнив з божим судом ми зустрічаємо у старозавітних пророків Єремії, Осії, Йоіла, а Євангеліст Матвій називає жнива кінцем віку. Євангелісти Марк та Іван продовжують цю думку.

Надзвичайно актуальна тема була піднята у інсценізованому прийомі у лікаря. На консультацію до психолога прийшла звичайна пересічна християнка, в якої все в житті добре: на роботі успіх, гарні друзі, безтурботне життя, але зникло відчуття присутності Господа, пустота всередині… Так трапляється з багатьма людьми. Лікар призначив лікування за рецептом зі Святого Письма: «Я (Христос) правдива Виноградина, а Отець Мій Виноградар. Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає, але всяку, що плід родить, обчищає її, щоб рясніше родила… Перебувайте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете. Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви”. (Від Івана 15:1-5). Ще одна сценка продемонструвала, як складається день у людини, яка присвячує початок дня молитвам, і у людини, яка кинувши похапцем кілька фраз Богові, поринає в робочий день.

Ці інсценування, дитячий спів та вірші прояснили сенс встановлення бесідки на сцені. Адже, як вели далі ведучі, слово «бесідка» походить від слова «вести бесіду», і її використовували в давнину для молитов та душевного спілкування. І, як наслідок, спілкування з Богом приносить духовні та матеріальні плоди. Керівник відділу освіти Київської Конференції, голова Ради школи Досвітня Зоря, пастор Колодій Андрій Данилович далі поглиблено розкрив цю тему. Андрій Данилович процитував раніше згадані слова Христа про взаємодію Його з людьми як поєднання винограної лози та гілочок. В тій короткій проповіді Ісуса найчастіше зустрічаються слова “перебувайте в Мені”. Це поєднання робить нашу радість повною, і ми отримуємо урожай духовних плодів та досвідів. Далі пастор нагадав історію про розслабленого, якого друзі, розібравши дах в будинку, де Ісус проголошував слово, спустили посеред натовпу слухачів. А перед цим написано: “сила Господня готова була вздоровляти їх”. (Євангеліє від Луки 5:17) А звідки приходила ця сила? У Святому письмі згадується, що Христос неодноразово шукав потаємне місце для молитви. Ісус черпав сили зі спілкуванням з Богом Отцем. Він став для нас прикладом перебування на Лозі. Таким чином, яким буде життя християнина залежить від того, скільки часу він проводить в бесідці, в потаємній кімнаті спілкуючись з Богом.

Як вже стало традицією, після служіння був спільний святковий стіл та спілкування. А все, що відбувалось, засняв професійний фотограф Володимир Романішин. І особливо улюбленим місцем для фотосесії, звісно, була бесідка.

Отже, велике бажання Господа – щоб люди шукали спілкування з Ним, аби їхнє життя було сповнене плодів та радості. Тож гайда до бесідки, і повірте, Небесний Батько вже там.

Наталія Приймак
Фото автора та Володимира Романішина