В суботу 18 березня під час урочистого вечірнього богослужіння в храмі на вул. Ямській м. Києва сімнадцять осіб уклали завіт з Господом через водне хрещення. Ця радісна подія, стала ще більш особливою, коли стало відомо, що син хрестить свого батька. Це незвична ситуація, тому хотілося б розповісти про неї детальніше.
Цим щасливим сином є пастор Володимир Іванович Боровий, який зараз виконує служіння в Подільському духовному центрі міста Києва. Тому ми вирішили взяти інтерв’ю у нього, щоб дізнатися його реакцію, почуття під час хрещення та шлях, що передував цій події.
Христина: Розкажіть, будь ласка, коли ви уклали завіт з Господом, яка була реакція вашого батька на це?
Володимир: У той час коли я приймав хрещення, зі мною також хрестилися моя мати, сестра та моя майбутня дружина. Спочатку, коли моя мама дізналася про мої наміри вона була проти цього. Коли я її запросив і вона прийшла на євангельську програму через півроку, і наслідком цього стало те, що вона також вирішила прийняти хрещення. Батько нейтрально це сприйняв, він не був за чи проти цієї події в нашому житті.
Х.: Як починалася його дорога до Христа?
В.: Ми звісно йому багато розповідали, читали разом з ним Біблію. Були моменти його духовного підйому, коли він йшов до Бога, були й моменти спаду, охолодження до цього. Але останні роки, через те що вся наша родина віруюча, він і сам почав також відвідувати церкву і почав бачити різницю між людьми які відвідують церкву і світськими людьми, бачив, як їхнє життя змінюється. Тому через спілкування з віруючими людьми Господь підкріплював його віру і дав йому це бажання вийти на заклик прийняти Христа і заключити завіт з Ним.
Х.: А чи, Ви, здогадувалися, що це станеться саме зараз?
В.: Ми давно про це мріяли і молилися. Він відвідував програму, і я не думав, що це відбудеться після цієї програми, адже він і раніше на них ходив. Але тоді коли він відгукнувся на заклик прийняти Христа в своє серце, тоді вже я почав думати, що це може статися цього разу.
Х.: А які ваші емоції були з приводу того, що саме ви хрестили свого батька?
В.: Хоч я й інтроверт, і не звик показувати свої почуття, я був дуже радісний та щасливий, і тепер розумію, що ми можемо всією родиною бути в Царстві Божому.
Х.: А чи відрізнялися для вас відчуття хрестити незнайому людину та найближчу людину в своєму житті?
В.: Звісно є різниця! Тому, що коли ти хрестиш людину, яку ти вів до Бога, вона для тебе стає ще ріднішою, адже ти молився за цю людину, знаєш її страхи та переживання, ти вів її до цього. Тому я спеціально попросив, щоб мене поставили так, щоб я міг хрестити свого батька!
З цих слів, ми можемо зробити висновок, що спілкування та молитви віруючих за свої близьких допомагають людині на шляху до Бога, як ми це бачимо на прикладі родини Борових.
Христина Мехоношина
Фото: Назарій Корещук