Одне із трьох річних біблійних свят в Ізраїлі, яке мав святкувати кожен, хто шанував живого Бога — Суккот — відзначила 5 жовтня київська єврейська адвентистська громада «Бейт Шалом» (Дім миру). Адвентисти не відтворювали семиденний хід усього торжества, але нагадали присутнім, що його символізм вказує на служіння Ісуса Христа й залишає для нас корисні уроки.
За приписом Господа весь ізраїльський народ протягом семи днів жив у наметах, складених з пальмового та вербового листя, як сказано у книзі Левит 23:43: «щоб ваші покоління пізнали, що Я в кучках посадив був Ізраїлевих синів, коли виводив їх з єгипетського краю. Я — Господь Бог ваш!». Це були символи, прообрази того спасіння, яке свого часу мав здійснити Ісус Христос єдиною хресною жертвою, а також наступним служінням у Небесному храмі до остаточного звільнення Свого народу від наслідків гріха на землі.
Цікавим є ритуал колихання лулава. Лулав складений з чотирьох рослин: етроґ — цитрусовий плід, який має приємний аромат і гарні смакові якості; гілка фінікової пальми — власне, лулав, що дає солодкі плоди, але не має запаху; мирт — навпаки, дуже ароматний та несмачний і верба — як кажуть, ні те ні се.
В юдейському символізмі ті чотири складові лулава відповідають різним типам людей: тим, які знають Тору й чинять добро; тим, хто хоч і знає Тору, та недобрий у вчинках; людям, що без знання Закону самі по собі живуть гідно і, нарешті, тим, хто нічого не знає і ніяких добрих справ не робить. Але Бог усіх об’єднав в один народ, щоб допомагати один одному, вчити істині й бути відповідальними один за одного.
Інше трактування посилається на своєрідний букет, як на символ тіла: серце, хребет, очі й вуста. Зібрані разом, вони утворюють живу людину, яка прославляє Творця. Є й інший варіант, який містить в собі символ євреїв та язичників, бо на те був обраний благословенний Богом єврейський народ, щоб до інших народів донести звістку про Божу милість і залучити їх до спасіння.
Тримаючи в обох руках лулав, священик обертався на чотири сторони світу, колихаючи в подяці цей символ духовного врожаю. Тому саме свято відзначали ще й як свято жнив після збору плодів. А духовні жнива — це звільнення людей від полону гріха.
Іноді може скластися враження, що тут намішано все до купи: плоди, єгипетське рабство, курені й таке інше. Але дивлячись крізь дах своїх наметів, євреї мали пам’ятати, що протягом сорокалітньої подорожі в пустелі вони мали щоденний хліб, воду, ніколи не хворіли, їхній одяг не псувався, взуття не дралося й жоден ворог не міг нічого вдіяти. То хто більш захищений у світі — той, хто має фортецю, зброю і гроші, чи той, хто дивиться крізь дірявий дах на Небо? Для когось це питання риторичне. І кожен для себе робить висновок.
Ігор Рубцов
Фото автора